Харчування відіграє визначальну роль у здоров’ї людини та профілактиці захворювань. Особисті харчові вподобання стосуються не лише того, які продукти та поживні речовини споживаються, але й того, чому, як і за яких обставин. Харчові звички залежать від соціально-поведінкових, економічних, екологічних і культурних чинників, що визначають раціон харчування людини. Індивідуальні харчові звички, завдяки їх довготривалому характеру, можуть сприяти здоров’ю та, навпаки, спричиняти розвиток захворювань. З іншого боку, харчові вподобання можна змінити, тому вони є перспективною ціллю за потреби змінити спосіб життя, що може вплинути на майбутнє здоров’я.
Порушення та розлади харчової поведінки
Харчові звички можна визначити як результат свідомої, колективної та повторюваної поведінки, яка спонукає людей обирати, готувати, споживати та використовувати певні продукти харчування або дієти у відповідь на соціальні, культурні та релігійні впливи. Харчові уподобання закладаються в дитинстві, тому дуже важливо звертати увагу на поведінку дітей та підлітків у сфері харчування, щоб уникнути формування й повторення неправильних моделей поведінки в дорослому віці.
Треба розрізняти здорові харчові звички, порушення (дизрегуляцію) та розлади харчової поведінки. Люди зі здоровими харчовими звичками їдять, коли є відчуття голоду, їдять усвідомлено і з метою, припиняють їсти, коли є відчуття насичення, мають позитивне уявлення про своє тіло. Їхнє харчування містить здорову їжу, також вони їдять різноманітну їжу, а іноді навіть не здорові продукти, не регулюють власні емоції.
Люди з порушеннями харчової поведінки обмежують їжу для того, щоб контролювати свою вагу та форму тіла, не реагують на сигнали про насичення та відчуття голоду, їдять для того, щоб вплинути на емоції чи оточення, мають компульсивне споживання їжі чи переїдання, мають обмежене, негнучке споживання їжі, дотримуються суворих правил харчування.
Порушення харчової поведінки – це широкий спектр харчових уподобань, які можуть негативно впливати на фізичне та психічне здоров’я. Прояви дизрегуляції харчування постійно змінюються під дією змін і викликів навколишнього світу, залежать від країни проживання, суспільних груп, але водночас від індивідуальних особливостей та родинних традицій. Емоційне харчування визначається як надмірне споживання калорійної та смачної їжі чи реакція на негативні емоції (стрес, роздратування або гнів) для тимчасового заспокоєння. Емоційне харчування призводить до неправильного вибору їжі, з ним часто поєднуються вживання алкоголю, куріння та малорухливий спосіб життя. Проте повідомлені позитивні емоції (радість або хвилювання) також можуть призвести до емоційного переїдання.
Швидкість харчування є особливістю, яку часто не беруть до уваги під час оцінки харчових звичок. Вона може значно впливати на швидкість досягнення відчуття ситості та кількість спожитої їжі, що може призвести до подальших наслідків для здоров’я, зокрема підвищує ризик розвитку ожиріння, метаболічного синдрому або його компонентів.
Глобальна ситуація, спричинена пандемією COVID-19, також мала вплив на харчові звички та вибір продуктів для споживання. Під час пандемії найважливішим мотивом вибору продуктів харчування було визнано «те, що корисно для здоров’я», тоді, як раніше вибір визначала сенсорна привабливість. Протягом останніх десятиліть спостерігається зростальна тенденція до пропаганди здорового харчування, яке здебільшого ґрунтується на пропаганді споживання неперероблених продуктів рослинного походження та органічних й екологічних продуктів. З іншого боку, промисловість пропонує нам багато нових продуктів, отриманих за допомогою нових методів або з використанням нових джерел харчування. Це спричинило появу нових дизрегуляцій харчування – нервової орторексії та неофобії.
Нервову орторексію можна описати як надзвичайну одержимість вживанням винятково здорової їжі та надмірну турботу про здорове харчування. Харчова неофобія пов’язана з небажанням їсти будь-які нові продукти, неофоби вибирають здорові харчові продукти, незважаючи на їх смакові характеристики.
На межі компетенції психіатрії та дієтології
Розлади харчової поведінки є серйозною патологією, що належать до сфери психіатрії. Вони характеризуються значними порушеннями харчової поведінки, сприйняття своєї ваги та форми тіла, а також емоційної регуляції. До найпоширеніших розладів харчової поведінки належать нервова анорексія, нервова булімія, компульсивне переїдання (BED) і розлад уникнення/обмеження споживання їжі (ARFID). Ці розлади можуть мати серйозні наслідки для фізичного здоров’я, включаючи недоїдання, порушення електролітного балансу та пошкодження життєво важливих органів. Окрім того, розлади харчової поведінки часто супроводжуються іншими психічними розладами, як-от депресія, тривожність та розлади, пов’язані з вживанням психоактивних речовин.
Нервова анорексія та нервова булімія – це розлади харчової поведінки, що характеризуються внутрішньою переконаністю в ідеалі худорлявості та екстремальними методами контролю ваги. В обох випадках обов’язковим критерієм є переоцінка ваги та форми тіла, коли така заклопотаність зовнішністю має головне або найважливіше значення для самооцінки. Компульсивне переїдання та розлад уникнення/обмеження споживання їжі є розладами харчової поведінки, для яких турбота про образ тіла не є основним діагностичним критерієм. Компульсивне переїдання містить повторювані епізоди великих прийомів їжі з відчуттям втрати контролю, без регулярних компенсаторних дій. Розлад уникнення/обмеження споживання їжі – це уникнення споживання їжі чи навіть відраза до харчування через відсутність інтересу, низький апетит або після травматичного досвіду під час прийому їжі, а також через сенсорну чутливість до певних смаків, консистенції чи запахів.
Інструменти дослідження харчової поведінки
Найважливішими інструментами дослідження харчової поведінки є опитувальники, які можна пройти самостійно або з супроводом спеціаліста. До найпоширеніших з них: голландський опитувальник харчової поведінки (DEBQ), опитувальник розладів харчової поведінки (EDE-Q), шкала емоційного переїдання (EES), шкала компульсивного переїдання (BES), опитувальник для визначення синдрому нічного переїдання (NEQ), шкала порівняння фізичної зовнішності (PACS-R) та інші.
Голландський опитувальник харчової поведінки (Dutch Eating Behavior Questionnaire, DEBQ) дозволяє діагностувати обмежувальний, емоціогенний та екстернальний типи харчової поведінки, а також його застосовують для якісної та кількісної оцінки порушень харчування. Розробили у 1960-х роках нідерландські психологи Van Strien Tatjana et al. Емоціогенна харчова поведінка вказує на тенденцію людини споживати їжу як відповідь на негативні емоційні стани, такі, як смуток чи тривога. Екстернальна харчова поведінка описує харчування, як споживання у відповідь на зовнішні стимули, пов’язані з їжею, незалежно від відчуття голоду чи насичення. Обмежувальна харчова поведінка передбачає, що стримане харчування (тобто когнітивні спроби контролювати їжу, такі, як обмеження кількості або типу споживаної їжі, часто для контролю ваги) може впливати на переїдання.
Шкала дослідження порушень харчової поведінки (Eating Disorder Examination, EDE-Q) є діагностичним інструментом для виявлення основних показників порушення харчової поведінки, таких, як обмеження та занепокоєність щодо їжі, формою тіла та вагою, які є шкалами оцінювання.
Найважливішим у профілактиці виникнення розладів харчової поведінки як станів, які потребують психотерапевтичної та психіатричної корекції, є формування здорового способу життя, здорових харчових звичок і позитивного сприйняття тіла.
Поліпшення харчових звичок є складним питанням, яке вимагає мультидисциплінарного підходу з урахуванням соціального контексту. Серед різних підходів або заходів, спрямованих на позитивний вплив на харчові звички, харчова грамотність є вирішальною для потенційного поліпшення якості харчування та сприяння здоров’ю. Харчова грамотність зосереджується на підвищенні індивідуальних знань, що веде до розвитку особистих навичок, таких, як критичне прийняття рішень, постановка цілей та впевненість у приготуванні їжі. Важливість харчової грамотності полягає в тому, що вона визнає, що здорове харчування є не лише індивідуальною відповідальністю, але й залежить від соціальних структурних чинників. Завдяки таким програмам покращуються кулінарні навички, використовуються більш здорові інгредієнти, застосовуються правильні методи приготування їжі, є економічно вигідні заміни інгредієнтів та обґрунтований вибір продуктів харчування в межах прийнятного бюджету.
Одним з найбільш ефективних методів психокорекції аспектів харчових уподобань є когнітивно-поведінкова терапія, яка поєднує корекцію переконань щодо їжі й тіла з формуванням нових адаптивних моделей харчової поведінки, а її ефективність підтверджується як у короткострокових, так і в довготривалих результатах
Альтернативні методики зважають на підходи до корекції харчування та покращення здоров’я загалом. Ваго-нейтральні програми орієнтовані на здоров’я без наголосу на масу тіла, сприяють покращенню метаболічних показників, психічного благополуччя та формуванню інтуїтивного харчування, стимулюють регулярну фізичну активність і зменшення стигми. Програми інтуїтивного харчування навчають слухати сигнали голоду та ситості, відмовлятися від жорстких дієт. Майндфулнес-практики фокусуються на усвідомленому харчуванні, роботі з емоціями через медитацію та психологічні практики. Психоосвітні та підтримувальні програми акцентуються на психологічному благополуччі, а не лише на вазі та формах тіла.
Усі інтервенції для корекції харчової поведінки важливі тим, що вони знижують психологічний тиск від «гонитви за вагою», покращують психічне здоров’я та мають довготривалу ефективність, адже базуються на сталих змінах способу життя.
Людмила МАЗУР,
доцентка кафедри вищої медсестринської освіти, догляду за хворими та клінічної імунології ТНМУ